Близько третьої години ночі 21 вересня корпус № 3 Запорізького національного університету — біологічний факультет і пам’ятка архітектури місцевого значення — зазнав прямого влучання. На місці ударів виникла пожежа, значна частина будівлі вигоріла.
Тієї ж ночі Запоріжжя атакували безпілотниками. Президент України Володимир Зеленський написав: «Дуже жорстокий цілеспрямований російський обстріл Запоріжжя був від вечора. Пошкоджено житлові дев’ятиповерхівки, корпус університету, торговельний центр та котельню».
Голова ЗОВА Михайло Семікін повідомив, що поранені троє чоловіків і троє жінок. П’ятеро лікуються амбулаторно. 91-річна жінка перебуває в лікарні з гострою реакцією на стрес.
У міськраді повідомили, що внаслідок тривалої нічної атаки пошкоджено понад 15 будинків. Вибито понад 600 вікон. Кілька квартир більше не придатні для проживання. Серед пошкоджених об’єктів — багатоповерхівки, торговельний центр «Інтрейд», відомий як Будинок одягу, котельня та корпуси ЗНУ.
Що саме зруйновано в університеті?
На офіційній сторінці ЗНУ повідомили, що пряме влучання припало на корпус № 3. Це об’єкт культурної спадщини. Також пошкоджені навчальні корпуси № 4 і № 5: у будівлях вибито значну кількість вікон.
У ЗНУ зазначили: «У його стінах минали роки навчання, зустрічі, лекції та важливі моменти університетського життя. Попереду — складна робота з відновлення».
Окремо там повідомили: «Найголовніше — постраждалих серед студентства та співробітників університету немає. Наразі триває обстеження пошкоджених корпусів та роботи з ліквідації наслідків атаки. Університет працює над відновленням пошкодженої інфраструктури та залученням необхідних ресурсів. ЗНУ дякує співробітникам і студентству, які оперативно долучилися до допомоги та усунення наслідків атаки».
Чим ця будівля була для міста до університету?
Корпус № 3 звели протягом 1902–1903 років як Олександрівську жіночу гімназію. Підрядниками були брати Мінаєви, власники цегляно-черепичних заводів. Стиль будівлі описують як неоруський або русько-візантійський, а на охоронній табличці — як неоренесанс.
На табличці зазначено: «Приміщення колишньої жіночої гімназії має виразне стильове рішення, витримане у дусі неоренесансу. Двоповерхова споруда побудована впродовж 1902-1903 рр., підрядниками були брати Мінаєви, власники цегляно-черепичних заводів. У громадській забудові старого Олександрівська будинок є цінною пам’яткою архітектури та історії».
Історик, директор Музею архітектури Запоріжжя Михайло Мордовськой розповідав на екскурсії старою частиною міста в серпні 2025 року, що будівля збереглася майже ідеально, переживши революцію 1917 року і Другу світову війну, і що це одна з найкрасивіших споруд колишнього Олександрівська.
Пізніше тут була школа № 65, потім — корпус університету. Головна художниця Запорізького театру молоді Тетяна Власенко згадувала навчання в цій будівлі, коли вона ще була школою: «Моя 65-та школа у минулому. Там навчалась і моя мама, а до того це була жіноча гімназія. Я вчилась на початку 1970-х перші три класи. Мама — на початку 1950-х, перші п’ять класів. В мене залишились гарні спогади: дуже просторо, височезні стелі та вікна, парти у нас були старі, ще з місцем під чорнильниці, такі дореволюційні. Якось ремонтували за школою водопровід і відкопали купу скелетів, це була хвилююча подія. Малі хулігани розтящили черепа по класах, потім був скандал. Буфет був у підвалі та труди, там можно було Графа Монте Кристо знімати».
Поряд з корпусом розташований невеликий ботанічний сад. Навесні там квітнуть яблуні Недзвецького. У саду стоїть погруддя Тараса Шевченка роботи запорізьких скульпторів Бориса Чака і Федора Зайцева.
